За зошитами, веселими мультиками та яскравою арттерапією ховається чисте дитинство. Проте іноді в маленькому серці криється зовсім не дитяча, а доросла історія.

Дівчинка Улянка наприкінці занять підійшла до вчительки та сама почала розповідати історію про те, як вони з родиною сиділи у підвалі під час вибухів, як їй було страшно і як братик плакав від вибухів поруч, а вона витерпіла і не заплакала, хоча їй теж було лячно.

Дитина ця дуже важко йшла на контакт із дорослими та дітьми, раніше зовсім не хотіла ні гратися, ні спілкуватися. Сьогодні через три години перебування у безпечному просторі вона згадала після малювання про те, що їй вдалося пережити та змогла цим поділитися із вчителькою та однокласниками. Це було сумним та болісним моментом, бо малювання яскравої різнобарвної веселки змогло перетворитися на сеанс арт-терапії.

Цей момент доводить: підготовка до школи — це не лише про навчання та прописи. Це про створення безпечного простору, де дитячі серця поступово вчаться довіряти й залишають свій біль у минулому.